1. Як почалася ваша любов до кави? Чи є у вас особлива історія, яка привела вас до створення бренду “Наша Кава”?
   Розкажіть, що саме вас надихнуло зануритися у світ кави та зробити її частиною вашого життя і бізнесу.
   

Вперше “інакшу” каву я спробувала в одній з кав’ярень нашого міста, там можна було вибрати каву за походженням і метод її приготування. Але я тоді не знала, що це різні країни, а думала, що просто гарні назви для кави. Мені тоді було 19-20 років. Я навіть пам’ятаю, що замовила тоді каву Сальвадор, але думала, що це на честь якогось видатного чоловіка на ім’я Сальвадор, наприклад, Сальвадора Далі))

Потім я стала більше цікавитись цією темою і зрозуміла, що кава з різних країн смакує по-різному і що якась мені подобається, а якась — ні.

Потім було кілька років, коли я просто інколи купувала каву в кав’ярні і думала, що найкраща кава — це, звісно, “італійська”.

А перший раз я обсмажила каву сама вдома на пательні. Я побачила, що на Slando продається зелена кава по 100 г, я придбала, обсмажила і мені сподобався результат! Потім колишній чоловік запропонував купити прилад для обсмаження кави вдома і обсмажувати для себе та близьких і друзів.

Я так і зробила. Потім створила сторінку на Фейсбуці, довго думала над назвою. Мені хотілось, щоб вона була коротка, легка, легко запам’ятовувалась і була кириличною, а біля дому тоді був магазин “Наша Ряба”, то мені спало на думку, що “НашаКава” — це хороша назва. Я пошукала таку назву у фейсбуці і виявилось, що є одна кав’ярня “Наша Кава”, але вона знаходиться в м. Гродно (Білорусь), тому я вирішила на ній зупинитись. Потім знайомий порадив писати назву одним словом, щоб її легко було шукати у фейсбуці. Тож така історія “створення бренду”, якщо можна так висловитись.

1. Ви є активною учасницею Української Кавової Спільноти та опублікували багато статей на порталі. Як ця спільнота вплинула на ваш професійний шлях і розвиток “Наша Кава”?
   Чи допомогла вам активність у написанні статей знайти однодумців або нові ідеї для бізнесу?
   

Так, я рада, що у нас є Українська кавова спільнота (УКС) і раніше, коли її не було, у мене було одне питання — чому в інших країнах є своєрідні “об’єднання” каволюбів (форуми, портали, сайти, комікси…), а у нас такого немає? Мені не вистачало місця для публікацій чи обміну досвідом… Але коли з’явилась УКС, то стало цікавіше). Відчувається згуртованість, це майданчик, де будь-хто може поділитись досвідом чи спитати поради, і це прекрасно!

Написання статей дало мені змогу бути в цілому в курсі подій про каву не тільки в Україні, але і в країнах походження чи країнах “першого світу”, і я зрозуміла, що український ринок кави є динамічним і в цілому ми не відстаємо від інших в плані тенденцій.

1. На початку війни ви виїхали з дітьми до Румунії. Як цей період вплинув на вас як на людину та підприємницю?
   Поділіться, як змінилися ваші пріоритети чи погляди на життя в той час.
   

Мої пріоритети ніяк не змінились. У свідомому дорослому віці я не хотіла жити за кордоном, і ця поїздка була вимушеною, оскільки у мене є діти, і ми з чоловіком боялися, що Миколаїв окупують або що будуть ще більш сильні обстріли, тому ми виїхали.

Я не припиняла вести свої сторінки в соцмережах і більше писала, ніж зараз, мені не хотілося втрачати свій “соціальний капітал”, якщо його можна так назвати.

Єдине, що змінилось, — це те, що я спочатку очікувала, що активні бойові дії закінчаться за 2-3 тижні і ми повернемось додому, але, як бачимо, війна досі триває.

1. Розкажіть про ваш досвід роботи в ростерії в Румунії. Що ви там відкрили для себе нового про каву?
   Які навички чи ідеї ви привезли з собою до України?
   

Якщо чесно, напевно, особливо нічого нового про каву я не дізналась, оскільки це була маленька ростерія, яка навіть не мала свого інтернет-магазину або магазину в інстаграмі, то вони просто працювали та й усе.

Тобто ми навіть капінги проводили лише тому, що я їм це запропонувала робити.

У мене було більше натхнення і бажання щось робити, придумувати нове, їм цього було не потрібно в основному.

Ну а я для себе хіба що одержала досвід, як організувати роботу ростерії і статистику продажів.

1. Ваші діти були з вами в Румунії під час перебування там. Як ви встигали поєднувати материнство та роботу в кавовій сфері? Чи долучаєте ви дітей до своїх кавових експериментів?
   Наприклад, чи цікавилися вони процесом обсмажування чи приготування кави?
   

Так, це було вкрай важко. Довелося поєднувати, бо іншого виходу не було. В цілому я вдячна ростерії, що вони взяли мене саме на обсмажку. Це було зручно, бо мені не треба було знати румунську, щоб обсмажувати каву)

Але найважче було те, що робота, садочок і школа знаходились в різних частинах міста, а робочий день у всіх 3-х починався о 08:30, тож у мене щомісяця більше 100 євро виходило тільки на таксі, аби встигати. А маючи зарплату в розмірі 450 євро, це було дуже відчутно в плані фінансів.

Дітям заборонено було приходити до мене на роботу, тож вони до кави доступу не мали.

Але в цілому вони, звісно, знають, що кава відрізняється за походженням, що вона по-різному пахне і смакує, що існують різні методи приготування та ін.

1. Після повернення до Миколаєва ви відкрили кав’ярню за мікро-грант від держави на 250 000 грн. Що вас мотивувало повернутися саме до рідного міста?
   

Це так. Але, звісно, 250 тисяч грн не вистачить, аби відкрити ростерію, тому ще частину грошей мені позичила мама, а іншу (більшу) позичив один з клієнтів. Без них я б не впоралась.

Мене мотивувало те, що я в цілому не планувала бути довго за кордоном. Коли активні обстріли міста закінчились і коли деокупували Херсон, я зрозуміла, що вже час повертатись.

Ну і правила перебування в Румунії трохи змінились, треба було обов’язково вчити мову, що в цілому зрозуміло, але мене б з роботи ніхто не відпускав удень на курси, а ввечері не було з ким залишати дітей, тож для мене це був не варіант.

Зрештою, у мене були мої підписники та клієнти, які чекали на моє повернення, і це теж дуже мотивувало, якщо чесно.

1. Ваш бренд “Наша Кава” відомий унікальним продуктом – “Кавою по-Миколаївськи” з сиропом айви. Як виникла ідея додати саме айву, і чому вам важливо популяризувати цей регіональний смак?
   Чи плануєте ви створювати інші напої з місцевими нотками?
   

Так. Ми з баристою придумали його абсолютно випадково. Ми розмовляли на роботі про Миколаївський торт (у нас в місті продається торт Миколаївський Наполеон), і вона сказала, що дивно, що складовою торту є абрикоси, бо це доволі поширений смак, а от якийсь більш локальний смак — це, наприклад, айва, його мало де можна зустріти.

Згодом я робила закупки для кав’ярні в одному з інтернет-магазинів, і сайт запропонував мені деякі товари, серед яких я побачила айвовий сироп. Я його придбала, і ми вирішили додати його до еспресо. Це було непогане смакове поєднання, але нам хотілось чогось іншого. І ми додали його до фільтру. Виявилось, що це саме те, що треба! Експериментальним шляхом ми виявили, що найкраще він смакує з кавою з Бурунді, тож тепер кава по-миколаївськи — це фільтр на Бурунді та айвовий сироп.

І, до речі, цей напій можна скуштувати не тільки в кав’ярні, але і придбати набір дріпів та саше з сиропом і робити її вдома власноруч)

Ще один локальний напій — це Лемурійський гарячий шоколад. Ми назвали його на честь Лемурійського озера в Херсонській області. Це знамените рожеве озеро. Воно рожеве за рахунок певних водоростей, які там мешкають. Тож у нас є рожевий гарячий шоколад, в який ми додаємо дрібку морської солі і подаємо у блакитних чашках, щоб воно візуально нагадувало озеро.

Ще один коктейль ми назвали Корсак. На честь річки, яка протікає в районі Мелітополя та Бердянська, а також це назва виду одної степової лисиці. Мелітополь — це вишні та літній курорт, тож до складу коктейлю входить лід, вишневий сироп, кола і подвійне еспресо.

Також в планах ще придумати коктейлі для репрезентації Криму та Одеської області, щоб був напій для кожного південного регіону України.

Цими коктейлями ми хочемо показати, що південь теж може запропонувати щось смачне для всієї країни)

1. Як зараз функціонує ваша обсмажка? Які сорти кави ви обираєте для роботи, і як забезпечуєте якість вашого продукту?
   Чи співпрацюєте ви з місцевими постачальниками зерна?
   

НашаКава — це місце, де є ростер і обсмажується кава + магазин, де кава продається на вагу + кав’ярня, де можна випити кави на місці чи з собою + місце, де періодично проходять зібрання книжкового клубу, і в планах ще є періодичні зібрання мовних курсів.

Деякою мірою це унікальне місце, бо тільки тут можна побачити, як обсмажується кава (в Миколаєві). Каву я обсмажую 2-3 рази на тиждень, залежно від кількості замовлень. Тож кава завжди свіжа.

Найбільше люди люблять Бразилію, Ефіопію, Колумбію та Бурунді, тож кава з цих країн в наявності є практично завжди. Ну і плюс намагаюсь ще мати 1-2 позиції чогось більш вишуканого, наприклад анаеробну обробку чи з більш рідкісних країн.

Я купую каву в основному в компанії Кофітон, це класна компанія з хорошим асортиментом, де все якісне, тож мені не важко дотримуватись стандартів)

У випадку, якщо кава трапилась не дуже якісна (вкрай рідко, але таке може трапитись), то в цілому мені не важко її перебрати руками, бо ростер маленький і я купую зараз менше мішка кожної позиції.

1. Розкажіть про вашу кав’ярню в Миколаєві. Як ви залучаєте клієнтів і що робите, щоб вони поверталися до вас знову?
   Чи є у вас якісь особливі маркетингові підходи чи події для відвідувачів?
   

Чесно скажу — з цим у мене поки прогалина, бо я розумію, що треба більше вкладати грошей в рекламу, але їх на рекламу поки геть немає, тож поки користуємось “сарафанним радіо”.

Для того, щоб клієнти поверталися, достатньо мати якісну каву, бо люди відчувають смак і приходять знову, бо смачно. Приємні смолтоки теж ніхто не відміняв)

Ну і НашаКава відноситься до тих кав’ярень, де кава для еспресо різна щодня. До речі, оцей підхід я перейняла з румунської ростерії. Плюси — людям цікаво, вони одержують новий смаковий досвід, є трошки інтриги)

Мінуси — люди не пам’ятають, що вони пили, але хочуть те випити знову. Тож тепер ми записуємо на листочку, яку саме каву коли ми використовуємо.

1. Ви брали участь у заході ООН Жінки в Україні на EXPO 2024. Як цей досвід вплинув на ваше бачення себе як підприємиці та на розвиток “Наша Кава”?
   Чи з’явилися нові ідеї чи плани після цієї події?
   

Буду чесною… У мене таке враження, що ця подія існує сама заради себе. Тобто подія є медійно привабливою, жінки діляться своїм досвідом, є багато цікавих бізнесів, але це не ефективно виявилось для мене… Тобто я не знайшла нових клієнтів, у мене ніхто потім не замовив каву, я не одержала нових ідей, бо всі лекції були занадто загальними і для тих, хто тільки починає думати в сторону відкриття власної справи… Наприклад, серед нас була жінка, яка вже 20 років займається пошиттям весільних та вечірніх суконь, а лекція була про те, як порахувати собівартість відкриття кіоску кави на вокзалі… Або в плані просування свого бізнесу в медіа ресурсах нам давали пораду слідкувати за журналістами, які ведуть колонки в профільних газетах чи журналах, і залишати під його/її дописами професійні коментарі, то, зрештою, колись редакція це помітить і у вас візьмуть інтерв’ю… Ну це, трохи вже неактуально…

Отже. Я винесла звідти: 4 гарні мої фото, одержала досвід виставки і знайшла ще одну жінку з Херсонщини, яка робить овочеві чипси, і тепер я їх у неї купую для своєї кав’ярні. Це все)

А, ну ще купила собі намисто з бісеру)

1. Як ви бачите майбутнє “Наша Кава”? Чи плануєте розширювати асортимент, відкривати нові кав’ярні чи, можливо, вийти на міжнародний ринок?
   Які цілі ставите перед собою на найближчі роки?
   

Важко будувати цілі на роки, бо мені хочеться принаймні в липні (це буде перша річниця як існує кав’ярня) вийти на бодай якийсь плюс в плані прибутку… Я б хотіла найняти ще одну баристу, бо ми зараз з Лізою працюємо вдвох, і нам теж треба вихідні. На жаль, кав’ярня — це не та робота, де можна прийти, зробити всю свою роботу за 2-3 години і піти, кав’ярня має працювати відповідно до графіка роботи. І то ми працюємо з 09:00 до 18:00, а це набагато менше, ніж працюють інші кав’ярні в нашому місті, але я прекрасно розумію, що я не можу збільшувати графік роботи, не потурбувавшись про вихідні для себе і Лізи.

Мені хочеться мати більше різноманітності в плані кави, придбати іншу кавомашину, придбати ще одну кавомолку для еспресо, щоб там мати каву без кофеїну, ще треба пофарбувати фасад і замовити гарну вивіску, бо у мене поки що просто 2 банери на стіні… Також хотілося б замінити ростер на більш сучасний, бо у мене Технолог (це вир-во Харків), ще також більше витрачати грошей на рекламу, бо як часто і цікаво я б не писала у себе в твіттері, все одно має бути реклама в Інстаграмі чи Гуглі… Тож, якщо хтось хоче інвестувати в якийсь бізнес гроші, то я відкрита до обговорень 😅

А, і, до речі, у мене скоро зовсім буде сайт! Його прям зараз роблять та наповнюють інформацією, і туди теж треба моя увага… Тож живу в умовах багатозадачності, скажімо)

1. Чи є у вас якісь соціальні ініціативи, пов’язані з кавою? Наприклад, підтримка місцевої громади?
   Ви згадували про кавотерапію для бійців – розкажіть про це детальніше.
   

До мене звернувся один з військових цього підрозділу, які зараз проходять реабілітацію в нашій області, і спитали, чи можна у мене в приміщенні провести практикум з психологом і чи можна, щоб вони вручну щось приготували кожен для себе? Я відповіла, що, звісно, можна, що я можу розповісти коротеньку лекцію про розвиток обсмаження кави і як видозмінювались ростери (про це є стаття на УКС), і ми потім разом з ними обсмажимо каву, і вони заберуть собі упаковочки. Але потім ми прийшли до висновку, що можна зробити краще дріпи і розіграти їх під час збору коштів на потреби підрозділу (ремонт техніки). Загальна потреба 80000 грн, вже зібрали майже половину)

Також проводиться Книжковий клуб. Це просто люди, які люблять читати і ділитись враженнями про книги, але їм просто треба було місце, де вони зможуть це робити за чашкою кави зі смаколиками.

Потім ще буде мовний клуб. Це безкоштовні уроки української мови, які проводить Світлана Божко, вона вчителька української мови і останні 7 років на волонтерських засадах проводить ці курси, і їм теж треба приміщення, де можна буде зібратись у неформальній атмосфері.

Тож, якщо кому треба місце, де треба зустрітись, поговорити, провести лекцію чи практикум, то ласкаво просимо)

1. Які ваші улюблені кавові напої? Чи є у вас особливі рецепти, якими ви могли б поділитися з читачами Української Кавової Спільноти?
   Можливо, щось із вашого особистого досвіду чи експериментів?
   

Я люблю аеропрес та пуровер. Особливих рецептів не маю поки… Просто коли є натхнення, то дивлюсь рецепти відомих чемпіонів)

1. Як ви бачите роль кави в українській культурі, зокрема в Миколаєві? Чи плануєте проводити заходи для популяризації кавової культури у вашому місті?
   Наприклад, майстер-класи чи фестивалі?
   

Фестивалі — це гучно сказано))

Майстер-класи в майбутньому мені б хотілось, звісно. Але це теж треба проводити у вихідний день, а у мене не завжди є можливість працювати на вихідних. Тож так, це поки в планах…

А в плані розвитку кавової культури, то так, мені подобається, що люди вже відчувають різницю спешелті кави від “звичайної”. Спочатку багато хто каже, що дорого, що вони звикли пити еспресо десь в продуктових магазинах або на ринку, там воно коштує 11-15 грн, а у мене аж 33 грн (станом на 04.04), але якщо наважуються на покупку, то зазвичай кажуть, що такої смачної кави не куштували в житті) Це тішить)

У нас в Миколаєві поки що можна перерахувати по пальцях однієї руки кав’ярні, де можна випити якісну каву, але я рада, що НашаКава входить до переліку цих закладів))

1. Які поради ви б дали жінкам, які мріють розпочати власну справу в кавовій індустрії, особливо в непрості часи?
   Що вас особисто надихає рухатися вперед?
   

Залежно від того, чим саме вони хочуть займатись, звісно… Тож порада — це вкладати в себе. В свої знання. Вони зайвими не будуть ніколи! Зараз є курси, правда, всі вони переважно в Києві, але якщо у вас є змога доїхати до Києва і пройти курс чи у Темної Конячки, чи відвідати капінг в якомусь закладі, то це треба робити. Я вже стала цікавитись кавою, коли у мене з’явилась перша дитина, тож якщо у вас немає дітей, то відвідуйте якомога більше лекцій, капінгів, їздіть на фестиваль кави у Львові, реєструйтесь в якості волонтерів на чемпіонати, слідкуйте за сторінкою SCA, підписуйтесь на УКС, купуйте каву різних ростерій… Ну і якщо хочете власну справу, то шукайте інвесторів або теж подавайтесь на грант від держави)

Мене дуже надихає те, що треба платити податки 😅

Ну а якщо серйозно, то мене надихають історії компаній типу Нової Пошти, які починались з 1 офісу, 1 авто і 2-х друзів, або, якщо в кавовій сфері, то подобається історія Ерни Кнутсен, яка була селфмейд вуман в прямому сенсі слова.

Всім дякую за увагу!