.gif)
Сьогодні у нас інтерв'ю з Чемпіоном України та Бронзовим призером по заварюванню кави в джезві Іваном Білоусовим. Іван ділиться з нами враженнями від українських та всесвітніх чемпіонатів, а також розповідає про свій шлях у каві.
Інтерв'ю з цьогорічним чемпіоном України з обсмажування кави Ігорем Процько можна прочитати тут, а з Тетяною Мусіною, чемпіонкою з лате-арту є тут.
1. Розкажіть про ваш досвід з кавою. Де, коли та за яких обставин починали працювати. І який досвід першого знайомства з напоєм?
Мій досвід з кавою розпочався із дитинства. Кожного ранку я бачив як мама, бабуся готують джезву до сніданку. Далі були перші знайомства із кавою в закладах, зʼявились перші спешелті кавʼярні і маховик закрутився.
Працювати із кавою я почав у студентські роки. Враховуючи навчання вдень, доступних опцій для роботи було дуже мало. В цей час я влаштувався до мережі aroma kava, де пропрацював 3 роки. З часом я зрозумів, що виріс та точно хочу працювати з кавою як продуктом на більш високому рівні.
Після закінчення університету прийняв рішення працювати у кавовій сфері та повʼязати із цим своє життя. Тривалі пошуки, зміна різних кавʼярень дали мені безцінний досвід. І з часом, я прийшов до компанії Ідеаліст, де працюю зараз. Це неймовірний досвід роботи у великій системній компанії. З бариста я виріс до керівника кавʼярні в аеропорту Бориспіль. Далі ми масштабувались та відкривали нові заклади в українських аеропортах. Із початком повномасштабного вторгнення я почав працювати на посаді менеджера і тісно повʼязаний з виробництвом кави. Це дає можливість навчатись, розуміти ринок кави зсередини та багато чого іншого.
Моя перша чашка дійсно смачної кави - це був подвійний еспресо на зерні із Колумбії. Різновид зараз навіть не згадаю. Пояснити спектр емоцій було складно, але відчуття, ніби ти пʼєш мультифруктовий сік. З того моменту я зрозумів, що кава - це не тільки гірко-кислотна субстанція, яку бажано поєднати із молоком. Кава - це дуже складний продукт з величезним потенціалом та широким смаковим профілем.
Працювати із кавою я почав у студентські роки. Враховуючи навчання вдень, доступних опцій для роботи було дуже мало. В цей час я влаштувався до мережі aroma kava, де пропрацював 3 роки. З часом я зрозумів, що виріс та точно хочу працювати з кавою як продуктом на більш високому рівні.
Після закінчення університету прийняв рішення працювати у кавовій сфері та повʼязати із цим своє життя. Тривалі пошуки, зміна різних кавʼярень дали мені безцінний досвід. І з часом, я прийшов до компанії Ідеаліст, де працюю зараз. Це неймовірний досвід роботи у великій системній компанії. З бариста я виріс до керівника кавʼярні в аеропорту Бориспіль. Далі ми масштабувались та відкривали нові заклади в українських аеропортах. Із початком повномасштабного вторгнення я почав працювати на посаді менеджера і тісно повʼязаний з виробництвом кави. Це дає можливість навчатись, розуміти ринок кави зсередини та багато чого іншого.
Моя перша чашка дійсно смачної кави - це був подвійний еспресо на зерні із Колумбії. Різновид зараз навіть не згадаю. Пояснити спектр емоцій було складно, але відчуття, ніби ти пʼєш мультифруктовий сік. З того моменту я зрозумів, що кава - це не тільки гірко-кислотна субстанція, яку бажано поєднати із молоком. Кава - це дуже складний продукт з величезним потенціалом та широким смаковим профілем.
2. Що вас найбільше надихає в кавовій сфері, що подобається найменше?
Найбільше надихає мене в кавовій сфері - це можливість поєднувати різні хоббі та інтереси в рамках одного продукту. Тут можна і навчатись новому, і реалізувати свій творчий потенціал, і навіть навички зі спорту можуть стати у нагоді.
Також надихає відкритість української спільноти останні роки. Адже всі досить відкрито діляться інформацією, приходять на допомогу та підтримують. Це неймовірно.
Не подобається лише одне. Це те, що наш сусід-терорист не дає нормально жити. Через війну, в країні дуже мало доступу для обміну досвідом. Одна справа робити це онлайн, інша справа - подорожувати світом та знайомитись, відвідувати капінги, їздити на виробництва.
Дякуючи нинішньому керівному складу SCA Ukraine найближчим часом проведуть масштабне навчання з сенсорики Sensory Village у Львові. Також скоро будуть анонсовані інші освітні програми. Це дійсно надихає та спонукає до розвитку)
3. Що було найважче під час підготовки до світового чемпіонату? Які у вас були взагалі очікування щодо нього? Чи було щось, що здивувало?
Найважче під час підготовки зараз - це оформлення документів на виїзд, складна логістика та брак можливостей купити все в Україні. Через різноманітні обмеження, дуже складно замовити обладнання з-за кордону, потім відвозити його на чемпіонат і т.д.
Мало хто про це задумується до підготовки. Але ця рутина забирає найбільше енергії та нервових клітин.
Що стосується підготовки, то у мене була супер комфортна команда. Тому саме із прогонами та тренуванням складнощів не було. Я працював із моїм тренером Тетяною Тарикіною та Ірою Баско. А смажив каву для нас Володимир Єфремов. Дійсно вийшов чудовий тандем з ними. Без команди не було б такого результату. Обовʼязки були розподілені, кожен відповідав за певну ділянку роботи.
Очікування від чемпіонату були змішані. Адже це світова арена і до кінця ти все одно не розумієш масштабів події. По приїзду, більшість моментів справдились. Якщо казати вцілому, то попри величезну площу виставки, атмосфера на сцені домашня та комфортна. Не було відчуття, ніби ти соліст рок-гурту на стадіоні. Більшість волонтерів, ведучих, організаторів та навіть суддів всіма силами забезпечують твоє комфортне перебування. Вони працюють для тебе.
І по правді кажучи, це не сильно відрізнялось від національних чемпіонатів. У нас все на рівні зі світовим. Деякі моменти на національному навіть краще.
По перше - це координатори, які в Україні з тобою на звʼязку 24/7 перед виїздом. І закривають неймовірну кількість питань до, під час та після чемпіонатів.
В інших країнах - це більш робочі стосунки. Я не кажу, що це погано. Просто це збільшує цінність такого відношення в рази.
По друге - це обладнання. Не завжди на світовому рівні буде щось краще. Я чув неодноразово, що от на світі все ідеально. Насправді, в Україні дуже гарні умови для виступу. І поспілкувавшись з чемпіонами з інших країн я у цьому впевнився ще більше.
4. Що дарують за призові місця на чемпіонаті? І що потім роблять переможці? Вони просто повертаються до своєї роботи в свою країну, чи є якийсь обов'язковий комплекс заходів, який треба відвідати?)
Дякую за запитання) Дарують багато чого і в основному стосується специфіки конкретного чемпіонату. Особисто у мене - це пісочниця Johnny, кавомолка електрична, чайник від Brewistа, а ще дуже багато кави та різноманітних речей для комфортної роботи за баром.
Краще за все, перед світовим чемпіонатом продумайте варіанти логістики та доставки подарунків назад в Україну.
Що роблять переможці після чемпіонатів? Все залежить насправді від переможця та від того, яку стратегію вони обрали. Мені в цьому плані дуже подобається чемпіон бариста 2023 року Boram Um, який після перемоги відправився у світове турне.
У мене нажаль такої можливості не буде, адже отримали 3 місце. Але я буду плідно працювати із командою, аби найближчим часом здивувати ще більше усіх новою презентацією.
Протягом цього року я планую приймати участь у різноманітних івентах, ділитись досвідом та обовʼязково ще зроблю довгий лонгрід про чемпіонат.
Після чемпіонату я мав можливість на декілька днів злітати в Стамбул на виробництво джезв Soy Turkiye. Це важливо для мене, адже такі зустрічі обʼєднують та допомагають краще розуміти продукт. Україну за кордоном дуже сильно цінують та підтримують.
5. Як ви вважаєте, як так сталось, що українці сильні в джезві?) Чи є якісь закономірності, чи це просто випадковість, що у нас було 3 перемоги в цій номінації: Тетяни Тарикіної і Слави Бабіча кілька років тому та ваша цьогоріч?
Слава Бабіч - поки єдиний чемпіон світу з джезви із України. Ми з командою привезли бронзу. У 2019 році Таня Тарикіна привезла срібло в Україну.
Українці дійсно сильні у джезві. Я повʼязую це з комплексом факторів: історично так склалось, що багато хто з нас з дитинства знайомий із джезвою від рідних; по-друге у нас сильна школа. А взагалі - це все неважливо. Головне - це бажання, наполеглива робота та віра в те, що ти робиш. Тільки так і не інакше, генетика і культурний код тут скоріше є допоміжними чинниками.
Сподіваюсь, що з командою ми привеземо золото найближчим часом в Україну
Українці дійсно сильні у джезві. Я повʼязую це з комплексом факторів: історично так склалось, що багато хто з нас з дитинства знайомий із джезвою від рідних; по-друге у нас сильна школа. А взагалі - це все неважливо. Головне - це бажання, наполеглива робота та віра в те, що ти робиш. Тільки так і не інакше, генетика і культурний код тут скоріше є допоміжними чинниками.
Сподіваюсь, що з командою ми привеземо золото найближчим часом в Україну
6. Які тенденції кавовго ринку в Україні ви можете відзначити? Може щось кардинально змінилось за останні 5 років, або після повномасштабного вторгнення?
За останні 5 років в Україні багато чого змінилось. Кавовий ринок України збільшився як кількісно, так і якісно. З'явилась неймовірна кількість кав'ярень з топовим обладнанням, кавою свіжого обсмаження та різноманітними альтернативними способами заварювання. Порівнюючи зі світом, у нас точно все на рівні. Що з останнього помітив, це дефіцит кадрів на ринку після повномасштабного вторгнення. Тому зараз бізнес все частіше рухається в сторону автоматизації, аби якісно реагувати на зміни. І мені насправді дуже цікаво куди ми будемо рухатись далі☺
