Ґватемала. Історія кави. Інноваційний підхід та особливе ставлення.

Історія кави в Ґватемалі починається в середині XVIII століття. Точна дата прибуття перших кавових дерев до країни невідома, хоча більшість посилань сходяться на тому, що цей факт припадає на період між 1750 і 1760 роками. Єдине, що відомо точно – що насіння та деякі рослини були привезені з Антильських островів і що перше місто, де їх посадили, було Антигуа, куди єзуїтські священики привезли рослини кави, щоб використовувати їх як прикрасу в монастирях колоніального міста. Це стало причиною того, що більшість плантацій вирощували в садах монастиря Сантьяго-де-лос-Кабальєрос.

(Малюнок храму з садом кавових дерев)

Священники навіть не могли уявити, що в майбутньому рослини кави будуть не просто окрасою, а однією з основних експортних культур.

Однак після землетрусу магнітудою 7,5 балів у 1773 році плантації, що вціліли, були перевезені з Антигуа до нової столиці Асунсьйон. Іспанський уряд не хотів виділяти кошти на відбудову Антигуа, тому просто призначили нову столицю.

Цікавий факт, що іспанський король Карл ІІІ здійснив реформи для того аби підняти економіку на своїх американських землях, оголосив каву з Америки вільною від податків. Але при цьому туди не можна було постачати кавомолки! Цю заборону було скасовано у 1792 році його наступником, королем Карлом IV, оскільки була “абсолютна потреба в Америці в посуді для цукрових і кавових млинів.”

Кава як індустрія почала розвиватися у 1830-х роках. У 1833 році відбулися сильні дощі, що дуже пошкодило врожай. Тож уряд Ґватемали наказав перекласти зі словника природничих наук статтю про вирощування кави і пообіцяв заохочення у вигляді 200 песо тому, хто першим збере 100 центнерів кави. Спочатку зростання було повільним, оскільки це була відносно нова культура та відчутним був брак технологій. Та і сама кава вживалась переважно як ліки, а не як напій. Наприклад її купували щоб вживати у вигляді жарознижуючого засобу.

На той момент основною статтею доходів Ґватемали було видобування барвнику кармін з комах кошенілі, а також барвнику індиго з бобових рослин. У 1849 році кошеніль вразила хвороба і уряд видав Циркуляр до магістрів деяких регіонів щоб “міста присвятили себе формуванню кавових плантацій”, оскільки це був продукт “бажаний на європейських ринках і в Каліфорнії”.


(На малюнку зображено як місцеві жителі збирають з кактусу комах кошенілі оленячим хвостом)

Перше кафе в Ґватемалі було відкрите Германом Ніколасом Бендфельдом з Гамбурга у 1847 році. Він був одним з німецьких іммігрантів, які прибули з Бельгійською колонізаційною кампанією, тому хотіли відкрити заклади, які максимально нагадують європейські.

Кавова сфера розвивалась, країна експортувала все більше і більше кави, споживання на внутрішньому ринку теж укріпилось, навіть єпископ Католицької церкви Ґватемали хотів підтримати галузь і знизив десятину на каву до 1% на 10 років. Про це він підписав дозвіл у 1857 році.


(Вид на г. Аматітлан та р. Мічатойя, де були зібрані перші врожаї кави)

Коли французькі знавці скуштували ґватемальську каву, вони були вражені її смаком і були щиро здивовані, що така прекрасна кава може вирощуватись не в Ефіопії.

До 1866 року значні частини території Ґватемали, які раніше були покинуті, були призначені для вирощування кави і отже, експорт зерна зростав з року в рік.

Перший офіційний експорт кави з Ґватемали відбувся у 1854 році. Це було всього 50 мішків кави вартістю 750 песо. Всього через 6 років Ґватемала експортувала вже 1535 мішків вартістю 15350 песо.

(Прим. - Наскільки я змогла порахувати, то 750 песо - це ~28500 $ (станом на сьогодні). Тож 1 кг кави на той час коштував ~8$/кг. Цікаво, що зараз необсмажена ґватемальська кава коштує від ~8$/кг також.)

Окремо слід згадати Хосе Гвардіолу, який був іспанцем за походженням і який одержав освіту в Англії, він був власником однієї з кавових ферм і він став першим експортером ґватемальської кави до Сан-Франциско, Каліфорнія. Також він заробив статок завдяки тому, що винайшов машину для сушіння кави. Вони так і називаються Гвардіолами на його честь. Це машина, яка має барабан, що обертається і в якому сушиться кава. Гвардіола є альтернативою сушінню кави на патіо, або африканських ліжках.


(Сушарка Гвардіола)

Влада настільки прагнула захистити розвиток кавової галузі в країні, що у 1876 році уряд постановив засудити до тюремного ув'язнення та присудити громадські роботи за крадіжку, або знищення грядок з кавовим насінням. Це було зроблено не через вартість речі, а через “особливий характер злочину”.

Попри те, що уряд намагався розвинути кавовий бізнес, були і недоліки. Чомусь ані уряд, ані місцева влада, ані власники ферм не потурбувались про підготовку доріг, а всі свої ресурси та увагу вкладали в розвиток кавових насаджень. І в багатьох районах країни були лише стежки, якими ходили корінні жителі і носили врожай на своїх спинах, оскільки ніяких транспорт там використовувати було фізично неможливо.

Спочатку найбільшими покупцями ґватемальської кави були США, Великобританія, Німеччина та Франція. Проте з 1880-х років лідером стала Німеччина через велику кількість німецьких іммігрантів, які займалися імпортом товарів.

У 1917 році Ґватемала розірвала дипломатичні стосунки з Німеччиною через Першу світову війну і знову почала експортувати каву переважно до США.

Найбільший бум внутрішнього споживання припав на 1924-1928 роки, оскільки на той час в Ґватемалі була заборона алкогольних напоїв.

Протягом кількох наступних десятиліть в Ґватемалі відбулося багато політичних, соціальних та економічних змін, але кавова галузь продовжувала розвиватись. Були створені нові кавові організації, Ґватемала одержала новий ринок збуту в Японії, банки країни активно давали кредити для розвитку сільського господарства, нові дослідження та експерименти з розсадою давали все кращі і кращі результати.


(Сходи з кошиками для збирання кавового врожаю)

Протягом 1976-1977 років Ґватемала експортувала 2 769 691 60-ти кілограмових мішків кави. У відсотковому співвідношенні це: 37,49% до США; 28,63% до Німеччини; 11,52% до Голландії; 6,55% до Японії; решта до Фінляндії, Бельгії, Швеції, Англії та Франції.

Також в цей період в країні почали створюватись фермерські кооперативи. Кооперативи допомагали одне одному у вирощуванні кави, програми вдосконалення обробок, заохочували населення працювати, замість того або їхати в міста.

У 2016 році в Ґватемалі кавовий сектор становив 2,5% валового внутрішнього продукту країни. Економіка країни є десятою за величиною в Латинській Америці та першою в Центральній Америці. Найбільшим сектором є сільське господарство, де Ґватемала є найбільшим експортером кардамону в усьому світі, п'ятим за величиною експортером цукру і, на даний момент, десятим за величиною експортером кави.

У вирощуванні цього останнього продукту зайнято 125 тисяч людей, 97% з них дрібні виробники кави, відповідальні за 47% національного виробництва. До цих виробників кави ми повинні додати решту людей, які прямо чи опосередковано співпрацюють із завданнями кави в Ґватемалі, цей продукт забезпечує 400 000 робочих місць у країні.



У Ґватемалі існує вісім окремих регіонів вирощування:​

Зіркова репутація кави Гватемали — це поєднання правильних умов навколишнього середовища та сильної уваги до методів вирощування та обробки. Кава широко культивується і вирощується в 20 з 22 департаментів Гватемали. Велика висота, постійні опади та багаті мінералами ґрунти роблять каву чудовj. на більшій частині Гватемали. Майже 300 унікальних мікрокліматів означають, що гватемальська кава може похвалитися різноманітністю смаків.​