Про історію кави в Бразилії та українську південноамериканську мрію

Бразилія – країна, яка вирощує найбільше арабіки в світі. Ця країна зберігає за собою першість ще з XIX ст. Як не дивно, але багато українців живе в Бразилії, якщо точніше, то бразильська діаспора українців є п'ятою за величиною і, відповідно, багато хто з них займаються кавовим фермерством. Як це сталось та як справи сьогодні? Розказуємо детальніше в цьому матеріалі історію кави в Бразилії та місце українців в ній.

Легенда приведення кавових рослин в Бразилію має деякі нюанси, зокрема це сталося завдяки тому, що дружина французького губернатора у Фр. Ґвіані закохалася у Франциско Пальєту, який був португальсько-бразильським офіцером.

Як це було: Пальєту відправили на кордон між Порт. та Фр. Ґвіанами для вирішення земельних конфліктів. Губернатор Порт. Ґвіани попросив також Пальєту привезти з Фр. Ґвіани саджанці або зерна кави для вирощування. «Якщо вам трапиться заходити на задній двір або в сад, де росте кава, подивіться, чи можете ви сховати від господаря кілька зерен кави під приводом спроби плодів?»

Чому керівництво просило вкрасти кавові зерна? Тому що французам у Фр. Ґвіані суворо заборонялося продавати каву для розведення, а також взагалі було заборонено вести будь-які бізнесові справи з португальцями, або бразильцями.

Пальєті не вдалося вкрасти зерна, але йому вдалося завести таємний роман з дружиною губернатора Каєнною і вона була настільки вражена ним і його галантністю, що на прощання подарувала йому букет. Це був букет, серед квітів якого були сховані саджан​

Коли Пальєта повернувся, то з ним було 4 саджанці та понад 1000 зернин кави. Ці зерна та саджанці були розподілені між бразильськими фермерами і так в Бразилії з'явилась кава. Це сталось у 1733 році.

Але тривалий час після цього кава все ще залишалась другорядною рослиною в Бразилії, оскільки там переважно вирощували цукор. До 1788 року Сен-Домінг (Гаїті) була країною, яка виробляла майже половину кави у світі.

У 1791 році відбулася Гаїтянська революція. Громадяни та африканські раби повстали проти французького уряду і зрештою Гаїті одержала незалежність, але потім тривала громадянська війна та спроби інших країн заволодіти територією Гаїті стали причинами майже тотального занепаду кавової промисловості.

Бразильські фермери скористалися цією ситуацією та підвищенням цін на каву і збільшили експорт кави у світі, а також збільшили кількість земель в Бразилії під каву.

У першій половині дев'ятнадцятого століття у вирощуванні кави в Бразилії домінували великі плантації. Кавові плантації замінили собою цукрові, але так само вони належали заможним землевласникам і залежали від рабської праці. Плантації, створені на південному сході, представляли новий вид виробників кави: кавових баронів, або «Паулістів», які згодом встановили значний політичний контроль над країною. Ця група відмовилася від використання рабської праці, натомість заохочувала хвилі імміграції з Європи, щоб постачати робочу силу на нові ферми, і рабство було нарешті скасовано в Бразилії в 1888 році. Вцілому на реальне скасування рабства пішло майже 50 років.



Українці почали переселятися до Бразилії наприкінці ХІХ ст. Тоді бразильські уряди, які змінювали один одного, докладали значних зусиль для заохочення європейської міграції, навіть пропонуючи оплачувати витрати на проїзд, щоб залучити деяких найбідніших європейців, у тому числі українців.

Більшість переїхали до Бразилії з Галичини. Це були Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області, які тоді були частиною Австро-Угорської імперії, і українці часто опинялися маргіналізованими через своє небажання асимілюватися в Австро-Угорщині.



Перша хвиля імміграції з України, яка отримала назву «Бразильська лихоманка», була в 1895-1897 роках і принесла понад 20 000 дрібних фермерів і безземельних селян.

Серед українців ширилися неймовірні чутки у які вони вірили: що земля в Бразилії дає врожай тричі на рік, чи люди там не повинні працювати, бо всю роботу роблять мавпи, чи там будинки нікому не потрібні, бо листя такі великі, що з них можна зробити будинок.

Після прибуття до Бразилії іммігранти, яким пообіцяли їжу, одяг і доступ до родючих земель, швидко виявили, що це неправда. Натомість їх розмістили на необроблених землях далеко від міської цивілізації. Потрапивши в незнайоме середовище та не знаючи, як обробляти ґрунт, у перші роки багато з них померли від хвороб і голоду. Зокрема, вони працювали на кавових плантаціях та багато хто загинув через спеку.

Цей досвід, де були і очікування, і страждання українців описав Іван Франко у циклі віршів "До Бразилії". Тож, радимо почитати всім, хто цікавиться. Зокрема, там є такі слова:​

Імміграція сповільнилася після цих перших хвиль, і Канада стала більш популярним напрямком.

Традиційний бразильсько-український сніданок – кава та хліб. Так було тривалий час. Українці привезли з собою традиції домашньої випічки хліба. Зараз сніданок українських бразильців доповнюється маслом, або мармеладом з гуави. Це мінімальний сніданок, який мають усі.

Звісно, кава не була знайома українцям до цього, але деякі з них змогли навіть започаткувати власні ферми. Проте більша частина українців перемістилась з тропічного в помірний клімат і розпочала знайоме для себе зернове землеробство.

Одне з успішних кавових підприємств заснували українці на півночі штату Парана в колонії "Нова Україна" біля міста Апукарана. Це була дуже ризикована справа через заморозки, які могли знищити весь врожай, але ця справа приносила їм стабільний прибуток.​

Владика української католицької церкви в Бразилії Володимир Ковбич виріс на кавовій фазенді (фермі). Цю ферму заснував його дід, який дуже любив працювати з цією культурою. До цього дід працював на кавових плантаціях найманим робітником, а згодом придбав фазенду в околиці Умуарама, яка вже мала землю з 4 тисячами кущів кави.

Також українці були масово залучені до будівництва нових залізничних шляхів, які були модернізовані для експорту кави.​

Завдяки імміграції, індустріалізації та технологіям, а також швидкому звільненню нових земель для вирощування кави, обсяг виробленої кави зріс з 5,5 мільйонів мішків у 1890 році до 20,2 мільйонів у 1906 році, на той час він становив 85% світового виробництва.

Значне зростання виробництва знизило ціни на каву, і щоб запобігти подальшому падінню цін і захистити інтереси бразильських фермерів, уряд розпочав програму під назвою «валоризація». Держава за приватної підтримки скуповувала мільйони мішків кави, коли ціни були низькими, щоб перепродати її, коли був меншим врожай. Це тривало до початку Великої депресії в 1930-х роках, коли більше не було грошей на підтримку кавової промисловості. Зіткнувшись із величезними запасами кави, уряд Бразилії почав спалювати кавові зерна, знищивши 80 мільйонів мішків у відчайдушній спробі захистити ціни на каву.

Після Другої Світової Війни була підписана Міжнародна угода про каву, згідно з якою ціни на каву повинні були бути такими, які є економічно вигідними для країн експортерів кави і вона тривала до 1989 року.

Дерегуляція галузі в 1990-х роках дозволила фермам продавати свою каву безпосередньо покупцям, скориставшись підвищеним інтересом до спешалті кави, щоб зосередитися на виробництві вищої якості. Відбувся сплеск інновацій у виробництві та переробці кави, що зробило Бразилію високоефективним виробником. У період з 1984 по 2016 рік виробництво кави зросло, тоді як площа, відведена під каву, зменшилася більш ніж на 20%.​

Зараз в Бразилії є такі основні кавові регіони: Парана, Сан Паулу, Мінас Жерайс, Ріо де Жанейро, Еспіріту Санту, Баїя, Акре, Родонія та Мото Гроссо.​

У Мінас-Жерайс основним регіоном виробництва кави є Суль-де-Мінас. Цей регіон знаходиться на значній висоті над рівнем моря та помірні температури. Це невеликі кавові ферми, які постачають 30% бразильської кави.​

Хоча на півдні є кілька ферм з виробництва кави арабіки, Еспіріто Санту є найбільшим виробником робусти в Бразилії. Тут каву вирощують на невеликих сімейних фермах, які прагнуть виробляти високоякісну каву, навіть якщо врожайність низька.

Це регіон з високою вологістю, що призводить до повільного та нерівномірного дозрівання кавових вишень.

Сім’ї, які тут працюють на кавових фермах, часто проходять через свої поля п’ять-шість разів під час збирання врожаю, щоб вручну зібрати стиглі кавові вишні.

Через високу вологість регіону це означає, що «кава в Espírito Santo повинна бути очищена від пульпи, щоб отримати вищу якість».​

Більшість бразильської кави експортується з порту Сантос у Сан-Паулу. Регіон Моджіана, який виробляє велику частину кави з Сан-Паулу, має нерівний рельєф, велику висоту та помірну температуру.​

Цей штат був останнім доповненням до бразильських регіонів виробництва кави. Починаючи з 1970-х років, цей регіон відомий використанням нових технологій і зрошення для виробництва високоякісної кави.

Його регіони Серрадо та Планальто можуть похвалитися високою продуктивністю завдяки впровадженню технологій, які допомагають підтримувати низькі витрати.​

Ґрунти Парани мають вулканічне потм боги тоходження, що забезпечує найвищу природну родючість; поєднайте багатий ґрунт із м’яким кліматом і рівномірно розподіленими дощами протягом року, і результатом стане рай для вирощування кави.

Найпоширенішими сортами кави арабіка в Бразилії є Bourbon, Catuaí, Acaiá і Mundo Novo, останній є найпопулярнішим. Серед цих типів сортів є підсорти, такі як Жовтий і Червоний Бурбон, Жовтий і Червоний Катуаї, різні види Мундо Ново та інші.

Варто зазначити, що Catuaí є на 100% бразильським продуктом, і його можна знайти в будь-якому кавовому регіоні завдяки його хорошій адаптації до різного терруару та клімату.

Ікату — це гібрид різноманітних сортів, широко поширених у Бразилії. Червоний Ікату походить із суміші Робусти, Мундо Ново та Бурбону. Жовтий Ікату є гібридом між Мундо Ново та Жовтим Бурбоном. Крім того, також можна знайти Early Icatu, який має жовті плоди через раннє дозрівання та більш чутливий до посухи.

Сорти, які показують кращу адаптацію до ґрунту та клімату в Мінас-Жерайс, це: Catiguá, який виділяється, коли йдеться про якість напоїв; Катурра, вибрана в Серра-ду-Капарау; Topázio, гібрид Mundo Novo та Yellow Catuaí, який призводить до якісних та високопродуктивних плантацій; і Paraíso, тип, який досить стійкий до іржі.

Іншим сортом, який був поширений на полях у Бразилії і спочатку розробленим для ґрунту штату Мінас-Жерайс, є кава Арара, сорт кави, який привертає увагу завдяки якості своїх зерен. Це врожайна кава, стійка до основних хвороб культури, названа вона на честь жовтих плодів.

Найкраща бразильська кава має відносно низьку кислотність і горіхово-солодкий смак, часто гірко-солодкий з легкими шоколадними нотками. Більшість бразильської зеленої кави проходить суху обробку (натуральну обробку).

Найвигіднішою якістю бразильської кави є її ціна, а м’якість допомагає збалансувати більш інтенсивні кавові зерна, що робить бразильську каву особливістю багатьох сумішей.​

https://www.coffeemaxgreen.com/qbook/