Історія кави в Уґанді, або як контрабанда стала однією з причин епідемії СНІДУ

Уґанда – це країна, яка є батьківщиною для робусти. Зараз в Уґанді кавою займаються приблизно 1,7 млн дрібних фермерів, а споживає каву приблизно 5-8% населення. В Уґанді виробляють два відомі сорти кави робуста: Нґанда та Еректа. ​

Про історію кави та особливості цієї країни читайте у цьому дописі.



Робуста росте в дикому вигляді в лісах Уґанди, тож достеменно невідомо, як вона там з'явилась і коли.

Арабіка ж з'явилась в країні у 1914 році завдяки іноземним поселенцям. Це були зерна з сусідньої Ефіопії.

Найбільший економічний кавовий бум в Уґанді відбувся в середині 1970-х років. Коли потужний мороз знищив величезний бразильський (про історію кави в Бразилії тут) урожай, покупці мали набагато більший попит на каву з решти світу, і Уґанда мала пропозицію, яка задовільняла його.

Кава стала найціннішим експортним товаром і підтримувала економіку країни впродовж багатьох років, лише похитнувшись, коли світові ціни на каву впали в 1987 році.

Тоді фермери були об'єднані в кооперативи і вони були дуже зацікавлені у тому, щоб працювати офіційно в складі кооперативів. Зараз це здається дивним, але коли фермер здавав свою каву в кооператив, він одержував документ і показував його навіть директору школи. За це директор дозволяв їхнім дітям відвідувати заняття та обідати в школі. Потім коли фермери одержували свої гроші, то директор перевіряв, чи всі пройшли через касу школи та заплатили внески за навчання та харчування дітей.

Авторитарна політика тодішнього президента Уґанди Іді Аміна, призвело до втрати фермерами ринків збуту, а відтак їхні діти не мали змоги відвідувати школу. Через це звільнилось багато вчителів, які перестали одержувати гідну зарплату.

Тоді для уґандійців продаж кави через Кенію був єдиною можливістю продати свою каву за кордон, правда, під виглядом кенійської. Це сталося через те, що Джиммі Картер (президент США) ввів ембарґо на торгівлю з Уґандою. Ембарґо було запроваджене через людожерську політику Іді Аміна, під час режиму якого було вбито близько 100000 жителів Уґанди, серед яких були і американці.

Саме тоді і сформувалась контрабандна торгівля кавою та іншими продуктами (цукор, бавовна, шкури тварин, кукурудза, боби та птиця).

Ми знайшли опубліковані спогади Боба Накілези – чоловіка, який був нелегальним збирачем кави, яких називали маджендо, на горі Елґон, тоді він був ще школярем, і ось що він згадує про свою роботу: "Ця справа приносила гроші, тому гора Елґон приваблювала щодня багатьох людей: і молодих, і старих. Я проходив понад 500 км босоніж по нескінченних пагорбах та малорозчищених стежках. Це було страшно, оскільки на багатьох збирачів нападали пірати зі своїх засідок і відбирали врожай, або гроші."



"Скільки саме кілограмів я зібрав за три роки, Бог його знає! Але за 1 раз я збирав близько 18 кг кави. Ціна була дуже непередбачуваною і сильно змінювалася протягом багатьох років. Я пам’ятаю лише середню ціну 20 кенійських шилінгів (за 18 кг, зараз це дорівнює ~2,53$)."

Він згадує, що попри важкі умови, маджендо намагались розважити одне одного співом пісень та різними жартами. "Я любив бути поруч з ними, бо так ти ніколи не відчуваєш втоми. Були й жартівники. Я ненавидів непристойні жарти. Але це змушувало сміятися або посміхатися, коли було важко; достатньо було посміхнутися, щоб уберегти сухі губи від тріщин."

Пан Накілеза також каже, що всю зібрану каву вони ходили продавати до Кенії (гора Елґон розташована на кордоні 2-х держав), і одразу там же на кордоні кенійці організували невеликий ринок, де продавали різноманітні речі: радіоприймачі, програвачі, ковдри, матраци, тощо. (Детальніше про історію кави в Кенії можна прочитати за посиланням). Цей ринок мав назву Чепкубе (за назвою міста, яке там знаходиться).

Контрабанда кави з 1975 по 1979 роки настільки процвітала, що в ній брали участь навіть сомалійці. За підрахунками в період з 1976 по 1977 рік, більше 30% вирощеної кави в Уґанді було контрабандою перевезено до Кенії, це приблизно 70000 т кави.

В кінці 1970-х президент Амін розмістив солдатів підрозділу по боротьбі з контрабандою вздовж усього кордону, від озера Лвакхаха високо в горах до заболочених угідь Маджанджі на озері Вікторія, щоб запобігти контрабанді. Солдати відбирали придбані речі на ринку під час переходу до Кенії або під час повернення до Уганди. Часто вбивали, щоб забрати речі, якщо маджендо не хотіли віддавати свій прибуток добровільно.

Але ця контрабанда призвела і до іншої великої проблеми – стрімкого поширення ВІЛ-інфекції та СНІДУ. Через те що маджендо одержували живі гроші одразу, то на їх зворотньому шляху вже були створені місця, де ці гроші можна було витратити, оскільки збирання кави – це сезонна робота, то, власники барів та готелів були дуже зацікавлені в маджендо. Жінок часто продавали в проституційне рабство і змушували працювати на базі цих готелів, а оскільки доступу до презервативів не було, то це вважається однією з причин епідемії СНІДУ в Уґанді на той час.

Станом на зараз досі існує контрабандний потік кави з Уґанди в Кенію, але вже в меншій кількості, ніж в 1970-х рр.

В м. Чепкубе зараз є кооператив фермерів, представники якого заявляють, що контрабанда дуже впливає на їх бізнес. Не тільки тому що вони одержують менший дохід, але і тому що дуже мало людей хоче працювати офіційно. Це відбувається через те, що контрабанда приносить збирачам кошти щодня, тоді як фермери можуть розплатитись з виробниками лише після реалізації своєї кави, на це зазвичай йде кілька тижнів.

У 1980-х рослини арабіки почали активно ввозити в країну у більших масштабах, оскільки сучасні сільськогосподарські методи змогли краще захистити ніжну рослину від суворого середовища та запобігти хворобам. Це також був час, коли фермери почали усвідомлювати ідеальні кліматичні умови на східному та західному кордонах країни, де арабіка могла процвітати на великих висотах серед інших культур і під тінистими деревами. Хоча виробництво арабіки в Уґанді все ще не в таких масштабах, як робусти, протягом останніх 40 років воно стабільно зростає. З удосконаленням виробництва покращилася його репутація, якість і привабливість.

Після десятиліть повного державного контролю над сектором, кавова промисловість була повністю лібералізована між 1991 і 1992 роками і наразі повністю знаходиться в приватних руках. Однак контроль за якістю експорту залишається відповідальністю Уґандійського управління розвитку кави (UCDA), яке сортує та класифікує всі експортні поставки.

Регіони вирощування кави в Уґанді.

Гори Рувензорі

Рувензорі, які зазвичай називають "горами місяця", лежить на південний захід від кордону Уґанди з Демократичною Республікою Конго.

Кава в Рувензорі вирощується на всіх схилах вулканічних гір на висоті від 1500 до 2300 м над рівнем моря, де ґрунт багатий азотом, що створює терруар, який добре підходить для кави. Крім того, Уґанда виробляє ідеальну арабіку митої обробки, фактично всю вирощену з тих селян на невеликій ділянці. Кава, яка продається як "Wugar" (промита угандійська арабіка) або "Drugar" (суха угандська арабіка), вирощується в горах, що оточують Демократичну Республіку Конґо, вздовж кордону із західною Угандою. Найбільш затребуваний Буґісу знаходиться на кордоні з Кенією в межах західних схилів гори Елґон. Буґісу зазвичай є грубішою версією кенійської кави з чудовим потенціалом, яка є типово винною африканською кавою з фруктовими відтінками.

Гора Елґон

На східному кордоні Кенії лежить гора Елґон, яка також відома як найстаріший вулкан Східної Африки. Кавові ферми розташовані на його боках, які затінені лісами та черпають життєво необхідну вологу з крутого яру. Тим часом сезон збору врожаю триває з червня по грудень, і це відбувається на нижчих висотах; а на більшій висоті воно починається лише в липні і тривае до лютого.

Вишні зазвичай збирають вручну на спеціалізованій фермі перед миттям і обробкою. Хоча транспортування кави може бути складним, оскільки тут крутий рельєф, а в деяких місцях впевнені віслюки будуть найкращим способом безпечно дістатися від ферми до млина.

На західних схилах гори Елґон, яку можна знайти в регіоні Буґісу, який особливо відомий своєю фруктовою кавою, схожою на вино. Більше того, вона все ще має солодкуватий смак, як цитрусова кава з нотами родзинок та інжиру, які походять із мийних станцій Gibuzali та Kapchorwa.

Західний Ніл

Регіон Західного Нілу розташований на північному заході Уганди, з фермами, які оцінюються від 1300 до 1600 м над рівнем моря. Корінні дерева, такі як баньян, в основному використовуються як тінь на фермах, де живуть кілька поколінь.

Як бачите, уґандійська кава та люди, які з нею працюють, змогли пережити багато кризових та небезпечних ситуацій, але вона все ще залишається прекрасною кавою, яка варта того, щоб ви її скуштували.

Джерела: https://beancraft.coffee/blogs/news/uganda-s-coffee-history-and-growth





https://www.standardmedia.co.ke/eve...gling-bonanza-of-the-70s-finding-its-way-back